7 Не сплю і став, як одинока пташина на криші.
8 Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.
9 Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
10 Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
11 Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
12 Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
13 Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.