1 Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Б оже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
2 Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
3 Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
4 Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
5 Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
6 Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
7 Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
8 Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
9 А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
10 Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
11 Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
12 Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
13 Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
14 Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
15 Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
16 Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
17 Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
18 Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
19 Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
20 Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
21 То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
22 Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
23 Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
24 Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
25 Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
26 Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!