1 Б лагослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
2 Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
3 Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
4 Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий.
5 Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
6 Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
7 Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
8 Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
9 Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
10 Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
11 Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;
12 Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
13 Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.
14 Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
15 І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
16 Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
17 На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
18 Високі гори для козлів диких, скелї - сховиско лисицям.
19 Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.
20 Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;
21 Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.
22 Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.
23 Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.
24 Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.
25 Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.
26 Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.
27 Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.
28 Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.
29 Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.
30 Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.
31 Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
32 Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.
33 Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
34 Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
35 Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*!