139 Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої.
140 Слово твоє випробоване, і любе слузї твому.
141 Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх.
142 Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда.
143 Скорбота і горе постигли мене; та заповідї твої роскіш моя.
144 Справедливість сьвідчень твоїх вічна; дай менї зрозуміннє, і жити му! Коф.
145 З цїлого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му.