46 І перед царями говорити му про сьвідчення твої і не посоромлюсь.
47 І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих менї.
48 І простирати му руки мої до заповідей твоїх, любих менї; і про встанови твої промишляти му. Заїн.
49 Спогадай слова до слуги твого, на котре казав менї вповати!
50 Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене.
51 Бутні над міру посьміялись з мене; та я не відхилився від закону твого.
52 Споминаю, Господи, суди твої одвічні, і даю серцю обраду.