77 Змилосердися надо мною, то буду жити! Бо закон твій моя роскіш.
78 Допусти сором на бутних! Вони бо понижили мене безвинно; я промишляю про велїння твої.
79 Нехай обернуться до мене, хто сьвідчення твої знає.
80 Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї. Каф.
81 Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє.
82 Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене?
83 Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув.