2 Буде ж молитва моя, як кадило, перед тобою, простираннє рук моїх, як жертва вечірня!
3 Постав, Господи, сторожу губам моїм! Пильнуй дверей уст моїх!
4 Не дай серцю мому до злого прихилятись, в неправотї з людьми накладати, що беззаконнє творять; та й щоб не бути менї учасником ласощів їх.
5 Нехай покарає мене праведний, - се доброта; нехай докоряє мене, - се олива на голову; не одвернеться голова моя, бо навіть за лихі їх вчинки буде моя молитва за них.
6 Як скинуть суддїв їх стрімголов із скелї, тодї буде чути слова мої, які вони милі.
7 Як земля з'орана і розбита, так костї наші розсиплються в челюстях пропастї підземної.
8 Та на тебе, Господи, Владико мій, очі мої поглядають, на тебе вповаю; не відкинь душі моєї!