11 Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.
12 Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.
13 А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;
14 Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився.
15 Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину.
16 Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами.
17 Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою!