7 Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.
8 Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, - і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.
9 А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення!
10 Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його!
11 Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.
12 Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.
13 А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;