2 Він бо лестить собі, сам перед собою, коли хто вкаже на його неправду, та що її ненавидїти треба.
3 Слова уст його беззаконнє і зрада, він перестав обертати розум на добре дїло.
4 Про беззаконнє промишляє він на постелї своїй, ступає на дорогу недобру; злом він не гидує.
5 Господи, милість твоя сягає на небеса, вірність твоя під хмари.
6 Справедливість твоя, як високі гори, суди твої, як глибінь велика; ти, Господи, спасаєш людей і скотину.
7 Як дорога благість твоя, о Боже, коли дїти людські сховку шукають у тїнї крил твоїх.
8 Поживляться до сита достатками дому твого, і струями солодощів твоїх напоїш їх.