5 Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.
6 Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.
7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!
8 Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.
9 Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.
10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.
11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.