18 Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
19 Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
20 Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
21 То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
22 Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
23 Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
24 Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.