2 Сини людські як і сини мужів - старшин, разом багаті і вбогі.
3 Уста мої скажуть мудре слово, і думкою серця мого помножу розум.
4 Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою:
5 Чому б то мусїв я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною,
6 Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються.
7 Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него,
8 (Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.)