7 Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него,
8 (Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.)
9 Щоб він жив на віки, і не бачив зотлїння.
10 Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають.
11 В них на думцї, що доми їх вічно стоять, і що домівки їх з рода в рід; вони називають країни своїми іменами.
12 Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь.
13 Ся дорога для глупоти їх; а ті, що після них приходять, любуються їх думкою.