15 Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку.
16 Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько.
17 Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої.
18 І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою!
19 І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі?
20 Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї.
21 Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.