13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,
14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.
15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.
16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.
17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.