17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.
20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.
21 Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,
22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.