2 А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.
3 Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.
4 . Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.
5 Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.
6 Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх.
7 Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.
8 Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.