22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.
24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.
25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.
26 Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки.
27 Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.
28 Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.