1 Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.