52 І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53 І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54 І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55 І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56 Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57 Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58 Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.