4 Ми стали посьміховиском для сусїдів наших, наругою і соромом для всїх, що кругом нас осїлись.
5 Доки, Господи, буде гнїв твій тревати, і серце твоє поломям палати?
6 Вилий гнїв твій на народи, що тебе не знають, і на царства, що не призивають імені твого!
7 Вони бо зажерли Якова, і зруйнували домівку його.
8 Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали!
9 Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого!
10 Чому мали б казати народи: Де Бог їх? Нехай народи перед очима нашими дізнають помсту за кров слуг твоїх пролиту!