11 Простерла китицї свої аж понад море, а парости свої аж до ріки.
12 Чому розвалив єси мури її, так що всї обривають її, чия веде сюди дорога.
13 Підриває її лїсовий вепер, і спасає луговий зьвір.
14 Боже сил небесних, обернися ж! Глянь з неба і подивися, і завитай у виноградник,
15 І сохрани пароста, котрого посадила правиця твоя й виростила, котрого ти укріпив для себе.
16 Спалено його вогнем, зрубано його; погибли вони від докору лиця твого.
17 Рука твоя нехай буде над чоловіком правицї твоєї, над сином людським, котрого ти укріпив для себе.