4 Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
5 Змітаєш їх геть; вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає.
6 Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
7 Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
8 Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
9 Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
10 Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.