11 Тоді схопив Давид одежу свою, і розідрав її, а також і всі люди, що були з ним.
12 І ридали, і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Йонатана, і за народ Господній, і за Ізраїля, що впали вони від меча.
13 І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: – Звідки ти? І сказав він: Я син зайшлого, амаликитянина.
14 Тоді Давид сказав йому: Як же не побоявся ти піднести руку, щоб убити помазанця Господнього?
15 І прикликав Давид одного із юнаків, і сказав йому: Підійди, убий його. І той убив його, і він помер.
16 І сказав Давид до нього: кров твоя на голові твоїй; тому що уста твої свідчили супроти тебе, коли ти говорив: Я убив помазанця Господнього.
17 І оплакав Давид Саула і сина його Йонатана цією жалобною піснею.