1 І зібрав знову Давид усіх вибраних людей з Ізраїля, – тридцять тисяч.
2 І підвівся, і пішов Давид і увесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого Ковчега, котрого названо йменням Господа Сил, що живе серед херувимів.
3 І поставили Ковчега Божого на нову колісницю, і вивезли його з дому Авінадава, що на пагорбі. А сини Авінадавові Узза та Ахйо супроводжували нову колісницю.
4 І повезли її з Ковчегом Божим із дому Авінадава, що на пагорбі; і Ахйо йшов перед Ковчегом.
5 А Давид і всі сини Ізраїля грали перед Господом на музичних знаряддях з кипарисового дерева, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на гуслах, і на цимбалах.
6 І коли прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, Узза простяг руку до Божого Ковчега, і схопив його, бо воли нахилили його.
7 Але Господь прогнівався на Уззу; і уразив його Бог там-таки за зухвальство, і помер він там, біля Ковчега Божого.
8 І засмутився Давид, що Господь уразив Уззу. Місцина оця й донині називається: Перец-Узза.
9 І злякався Давид того дня, і сказав: Як увійти до мене Ковчегові Господньому?
10 І не захотів Давид везти Ковчега Господнього до себе, у місто Давидове, а завернув його до оселі ґатянина Овед-Едома.
11 І залишився Ковчег Господній в домі Овед-Едома три місяці; і благословив Господь Овед-Едома і увесь дім його.
12 Коли доповіли цареві Давидові, говорячи: Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього було, заради Ковчега Божого, то пішов Давид, і врочисто переніс Ковчега Божого з оселі Овед-Едома до міста Давидового.
13 І коли ті, що несли Ковчега Господнього, проходили по шість кроків, він приносив на пожертву бичка і барана.
14 Давид танцював щосили перед Господом; а зодягнений був Давид у лляний ефод.
15 Отак Давид і увесь дім Ізраїля несли Ковчега Господнього, з вигуками і звуками сурми.
16 Коли входив Ковчег Господній до міста Давидового, то Мелхола, Саулова донька, дивилася у вікно, і, побачивши царя Давида, який стрибав і танцював перед Господом, зневажила його в серці своєму.
17 І принесли Ковчега Господнього, і поставили його на місце його осередь скинії, котру спорудив для нього Давид; і приніс Давид усеспалення перед Господом і пожертви мирні.
18 Коли Давид скінчив приношення усеспалення і пожертви мирні, то благословив він народ йменням Господа Саваота.
19 І роздав усьому народові, для всього Ізраїля, як чоловікам, так і жінкам, по одній хлібині, і по шматкові смаженого м'яса, і по одному калачеві з виноградом. І пішов увесь народ, кожне в дім свій.
20 Коли Давид повернувся, аби благословити дім свій, то Мелхола, донька Саулова, вийшла йому назустріч і сказала: Як відзначився сьогодні цар Ізраїльський, оголився нині перед очима служниць своїх, мовби оголився якийсь із пустунів!
21 І сказав Давид Мелхолі: Перед Господом, Котрий надав перевагу мені перед батьком твоїм і перед усім домом його, і настановив мене вождем народу Господнього, Ізраїля, – перед Господом – буду веселитися і танцювати.
22 І я ще більше принижуся, і зроблюся ще нижчим в очах моїх, і перед служницями, про котрих ти говориш, я буду пошанований.