5 І сказав їй цар: Що тобі? І сказала вона: Я вдова. Чоловік мій помер.
6 А в служниці твоєї було два сини; вони посварилися в полі, і нікому було їх розборонити; і уразив один другого, і умертвив його.
7 І ось, повстали всі родичі на служницю твою, і говорять: Віддай убивника брата свого; ми уб'ємо його за душу брата його, котрого він погубив, і знищимо навіть спадкоємця. Ось так вони загасять останню іскрину мою, щоб не лишити чоловікові моєму ймення і нащадків на обличчі землі.
8 І сказав цар жінці: Йди спокійно додому, я розпоряджуся щодо тебе.
9 Але жінка текоїтянка сказала цареві: На мені, володарю мій царю, нехай буде вина і на домі батька мого, а цар і престол його не мають вини.
10 І сказав цар: Того, хто буде супроти тебе, приведи до мене, і він більше не зачепить тебе.
11 Вона сказала: Згадай, царю, Господа, Бога твого, щоб не зросла кількість месників за кров і не погубили сина мого. І сказав цар: Живий Господь! Не спаде й волосина сина твого на землю.