2 І підводився Авесалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, йшов до царя на суд, то Авесалом підкликав його до себе і запитував: Із якого ти міста? І коли той відповідав: із такого ось коліна Ізраїлевого служник твій,
3 Тоді говорив йому Авесалом: Ось, справа твоя добра і справедлива, але в царя нікому вислухати тебе.
4 І говорив Авесалом: О, якби мене настановили суддею на цій землі! До мене приходив би кожний, хто має суперечку і позов, і я судив би його по правді.
5 І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою, і обнімав його, і цілував його.
6 Так учиняв Авесалом із усяким Ізраїльтянином, що приходив на суд до царя, і закрадався Авесалом у серце Ізраїльтян.
7 А по сорока роках царювання Давида, Авесалом сказав цареві: Піду я і виконаю обітницю мою, котру я дав Господові у Хевроні.
8 Бо я, служник твій, живучи в Ґешурі у Сирії, дав обітницю: Якщо Господь поверне мене до Єрусалиму, то я принесу пожертву Господові.