30 А Давид пішов на гору Олив, йшов і плакав; голова у нього була покрита; він простував босий і всі люди, які були з ним, покрили кожний голову свою, йшли і плакали.
31 І доповіли Давидові і сказали: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господе, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!
32 І сталося, коли вийшов Давид на верхів'я, де поклоняються Богові, аж ось, навпроти нього аркеянин Хушай, у розідраній туніці, а порох на голові його.
33 І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені тягарем.
34 А якщо повернешся до міста і скажеш Авесаломові: Царю, я служник твій; донині я був служником батька твого, а тепер я твій служник", то ти зламаєш мені Ахітофелову раду.
35 І чи не будуть там із тобою священики Садок і Евіятар? І – станеться, – усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.
36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара, – і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте.