1 Коли Давид пройшов трохи з верхів'я, – аж ось Ціва, Мефівошетів служник, назустріч йому, та пара в'ючних віслюків, а на них двісті хлібів, і сто в'язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.
2 І сказав цар до Ціви. Для чого це в тебе? І відповідав Ціва: віслюки для дому царського, для їзди, а хліб і плоди на їду юнакам, а вино для життя знесиленому в пустелі.
3 І сказав цар: Де син володаря твого? І відповідав Ціва цареві: Ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: Тепер-от дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого.
4 І сказав до Ціви: Ось тобі все, що у Мефівошета. А Ціва одказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, володарю мій царю!
5 Коли дійшов цар Давид до Бахуріму, аж тут вийшов звідти чоловік із роду дому Саулового, на ймення Шім'ї, син Ґерин. Він ішов і лихословив.
6 І кидав каміння на Давида і на всіх служників царя Давида; а всі люди, і всі хоробрі були по праву і по ліву руку царя.