9 І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо лихословить оцей мертвий пес володаря мого, царя? Піду я і зітну йому голову.
10 І сказав цар: Що мені (до того) і вам, сини Церуїні? Нехай він злословить, бо Господь наказав йому лихословити Давида. То хто може сказати: Нащо ти так чиниш?
11 І сказав цар Авішаєві і до всіх служників своїх: Ось, якщо син мій, котрий вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим паче син веніяминця; залишіть його, нехай лихословить; тому що Господь наказав йому.
12 Можливо, зглянеться Господь на приниження моє, і поверне мені цього дня добром замість його проклять.
13 І рухався Давид, і люди його шляхом, а Шім'ї йшов схилом гори навпроти нього, йшов і лихословив, і кидав каміння у його бік і порохом.
14 І прийшов цар і увесь народ, який був з ним, натомлений, і спочивав там.
15 Тим часом, Авесалом та увесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними і Ахітофел.