33 І сказав цар Барзіллаєві: Йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі.
34 Але Барзіллай відповідав цареві: Чи довго я ще житиму, аби піти з царем до Єрусалиму?
35 Мені зараз вісімдесят літ, чи відрізню добре від недоброго? Чи спізнає служник твій смак у тому, що буду їсти, і в тому, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Нащо ж служникові твоєму бути тягарем для свого володаря царя?
36 Ще трохи пройде служник твій з царем за Йордан; за що ж цареві нагороджувати мене такою милістю?
37 Дозволь служникові твоєму повернутися, аби померти в своєму місті, біля гроба батька мого і матері моєї. Але ось, служник твій, син мій Кімган, нехай піде з володарем моїм, царем, і вчини з ним, як тобі до душі.
38 І сказав цар: Нехай іде зі мною Кімган, і я вчиню для нього, що тобі до душі, і все, чого не зажадав би ти від мене, я вчиню для тебе.
39 І перейшов увесь народ Йордан, і цар також. І поцілував цар Барзіллая, і благословив його, і він повернувся на місце своє.