1 І сказав Господь Мойсеєві на горі Сінай, говорячи:
2 Оголоси синам Ізраїля і скажи їм; коли прийдете на землю, котру Я даю вам, тоді земля повинна спочивати в суботу Господню.
3 Шість років засівай поле твоє і шість літ обтинай виноградник твій, і збирай плід її (землі).
4 А сьомого року нехай буде субота спочинку землі, субота Господові, поля твого не засівай, і виноградника твого не обтинай.
5 Що саме виросте на жниві твоєму, не збирай, і грона із необтятої лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спочину землі.
6 І буде це субота землі всім вам на їжу, тобі і рабові твоєму, і рабині твоїй, і наймитові твоєму, якого ти найняв, і поселенцеві твоєму, що живе у тебе;
7 І скотині твоїй, і звірам, котрі на землі твоїй, нехай буде увесь врожай її для їжі.
8 І полічи собі сім суботніх літ, сім разів по сім літ, аби було у тебе в семи суботніх роках сорок дев'ять літ.
9 І засурми сурмою у ювілей сьомого місяця, десятого дня, в день спокути засурміть сурмою по всій землі вашій.
10 І освятіть п'ятдесятий рік, і оголосіть волю на землі усім мешканцям її; нехай буде це у вас ювілей; і поверніться кожний на володіння своє, і кожний поверніться до своєї родини.
11 П'ятдесятий рік нехай буде у вас ювілейним: не сійте і не жніте, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з необтятої лози її.
12 Бо це ювілей; святим нехай буде він для вас; з поля їжте, що виросло на ньому.
13 Ювілейного року поверніться кожний у володіння своє.
14 Якщо будеш продавати щось ближньому твоєму чи будеш купляти щось у ближнього твого, не завдавайте прикрости один одному.
15 За числом літ по ювілеї ти маєш купляти у ближнього твого, і за числом літ урожаю він має продавати тобі.
16 Якщо багато лишається літ, постав більшу ціну; а якщо мало літ залишиться, зменш ціну: тому що відоме число літ жнив він продає тобі.
17 Не завдавайте прикростей один одному; бійся Бога твого; бо Я Господь, Бог ваш.
18 Виконуйте настанови Мої, і дотримуйтеся законів Моїх, і виконуйте їх, і будете спокійно жити на землі.
19 І буде земля плодоносити, і будете їсти досхочу, і будете жити у безпеці на ній.
20 Якщо скажете: "Що ж нам їсти сьомого року, коли ми не сіятимемо, ні збиратимемо врожаю свого?"
21 Я пошлю благословення Моє на вас шостого року, і він принесе врожаю на три роки.
22 І будете сіяти восьмого року, але їсти будете врожай минулий до дев'ятого року і доки не прийде урожай його, будете їсти зі старих запасів.
23 Землю не продавайте назавжди: бо Моя земля, ви захожі і поселенці у Мене.
24 По всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі.
25 Якщо брат твій збідніє і продасть від володіння свого, і якщо прийде близький родич його, то може викупити продане братом його.
26 Якщо ж нікому за нього викупити, але сам він буде спроможний, і знайде, скільки треба на викуп,
27 То нехай він полічить роки продажу свого, і додасть решту тому, кому він продав, і знову буде володіти проданим своїм.
28 Якщо ж він не спроможний повернути йому, то продане ним лишається в руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову буде володіти тим, що продав.
29 Якщо хтось продасть житловий дім у місті, відгороджений стіною, то викупити його можна до закінчення року від продажу його; упродовж року викупити його можна.
30 А якщо не буде він викуплений до закінчення року, то дім, котрий у місті, який має мур, лишається назавжди у покупця його в роди його, і в ювілейний рік не відійде од нього.
31 А будинки в поселеннях, довкола котрих немає мурів, слід вважати нарівно з полем землі: викупляти їх можна, і в ювілей вони відходять.
32 А міста левитів, будинки в містах володіння їхнього, левитам завжди можна викупляти.
33 Якщо із левитів хтось викупить, то проданий дім у місті володіння їхнього в ювілей відійде; тому що будинки в містах левитів складають їхні володіння серед синів Ізраїля.
34 А ланів довкола міст їхніх продавати не можна, тому що це вічне володіння їхнє.
35 Якщо брат твій збідніє і занепаде в тебе, то підтримай його, захожий він, а чи поселенець, щоб він жив з тобою.
36 Не бери від нього лихви і прибутку, і бійся Бога твого; щоб він жив, твій брат з тобою.
37 Срібла твого не віддавай йому в лихву, і хліба твого не віддавай для прибутку.
38 Я Господь, Бог ваш, котрий вивів вас із землі єгипетської, щоб дати вам землю ханаанську, щоб вашим Богом бути.
39 І якщо твій брат, який мешкає в тебе, збідніє і проданий буде тобі, то не примушуй його служити тобі, як раб.
40 Він має бути у тебе, як наймит, як поселенець; до ювілейного року нехай працює в тебе.
41 А тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, до своєї родини, і знову володітиме маєтком батьків своїх.
42 Тому що вони – Мої служники, котрих Я вивів з єгипетської землі; не можна продавати їх, як продають рабів.
43 Не пануй над ним із жорстокості, і бійся Бога твого.
44 А щоб раб твій і рабиня твоя були в тебе, то мають бути з народів, які довкола вас. З них купляйте собі раба і рабиню.
45 Також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купляти, а також із племен їхніх, котрі у вас, котре народилося на землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю.
46 Можете передавати їх у спадок і дітям вашим після себе як власність, і будуть вони рабами вашими навіки. А над братами вашими, синами Ізраїля, один над одним, не пануйте з жорстокістю.
47 Якщо захожий чи поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним збідніє і продасться захожому, який оселився в тебе, чи кому-небудь із племені захожого,
48 То після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його мусить викупити його.
49 Чи дядько його, чи син дядька його може викупити його, або хтось із родичів, з родини його, може викупити його, або ж, якщо буде мати достаток, сам викупиться.
50 І він мусить розрахуватися з тим, хто купив його, починаючи з того року, коли він запродав себе, до року ювілейного, і срібло, за котре він продав себе, мусить віддати йому за числом літ; як він був у нього тимчасовим наймитом.
51 І, якщо багато ще залишається літ, то, зважаючи на це, він мусить віддавати у викуп за себе срібло, за котре він куплений.
52 Якщо ж мало залишилося літ до ювілейного року, то він мусить порахувати, і, відповідно до літ цих, віддати за себе викуп.
53 Він мусить бути у нього як наймит, упродовж тих років, він не повинен панувати над ним із жорстокістю в очах твоїх.
54 Якщо ж він не викупиться у ці роки, то в ювілейний рік відійде сам, і діти його з ним.