1 Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина.
2 Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе.
3 Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати!
4 Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові.
5 Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла.
6 Скажи мені ти, котрого любить душа моя: де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх?
7 Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових.