1 Я троянда шаронська, лілея долин.
2 Мов лілія між терням, – кохана моя між юнками,
3 Мов яблуня поміж лісовими деревами, – коханий мій між синами. У затінку від неї я люблю посидіти, і плід коханого був солодкий для мене.
4 Він приніс мене до бенкетного покою, і знамено його наді мною – кохання.
5 Підкрепіть мене печивом виноградним, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від кохання.
6 Ліва рука його у мене під головою, а правиця обнімає мене.
7 Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не тривожте моєї любови, доки йому до вподоби.
8 Голос коханого мого! Ось, він іде, скаче по горах, стрибає пагорбами.
9 Коханий мій схожий на сарну чи молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, крізь грати заглядає.
10 Коханий мій почав говорити мені: Підведися, улюблена моя, пречудова моя, вийди!
11 Ось, зима уже проминула і дощ минув, перестав;
12 Квіти з'явилися на землі; пора співу пташок надбігла, і голос горлиці чутно в країні нашій;
13 Смоковниці вже свої зелені смокви розкрили, і виноградні лози з ніжним цвітом дихають добрими духмянами. Підведися, кохана моя, найвродливіша моя, вийди!
14 Голубко моя в ущелинах скельних у сховку стрімкої кручі! Покажися мені личком, дай почути твій голос, бо голос твій – мед і личко принадне.
15 Ловіть нам лисиць, лисинят маленьких, що виноградники нівечать, а виноградники наші з ніжним цвітом.
16 Коханий мій належить мені, а я – йому; він пасе поміж лілеями.
17 Доки день прохолодою дихає, і утікають тіні, повернися, мій коханий, будь схожий на сарну чи молодого оленя на горах Бетеру.