2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить, із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної;
3 Мов стрічка черлена, губи твої, і вуста твої жадані; мов половинки граната – щічки твої за твоїм покривалом;
4 Шия твоя, наче вежа Давидова, на зброю влаштована, тисяча щитів висять у ній – усе щити лицарів!
5 Двійко персів твоїх, мов двійнята молодої сарни, що пасуться між лілеями.
6 Допоки день дихає прохолодою, і втікають тіні, я піду на гору мирову і на пагорб з ладану.
7 Уся ти прекрасна, кохана моя, і плямки не маєш ти жодної!
8 Ходімо зі мною з Ливану, моя наречена! Зі мною йди з Ливану! Спіши з верховини Амани, з верховини Сеніру та Гермону, від лігвищ левових, від гір леопардових.