1 Озирнися, озирнися, о, Суламіто! Озирнися, озирнися, – і ми подивимося на тебе. Чого вам дивитися на Суламіту, наче на танок військовий?
2 О, які прекрасні ноги твої в сандаліях, доню шляхетна! Округлість стегон твоїх – як намисто, витвір рук удатних;
3 Живіт твій – кругла чаша, у котрій не щезає духмяне вино; лоно твоє – сніп пшениці, оточений лілеями;
4 Двійко персів твоїх – мов двоє сарняток, близняток сарни;
5 Шия твоя, мов стовп із слонової кості; очі твої – озерця Хешбонські, що біля брами Бат-Рабіму; а ніс твій – вежа ливанська, що на Дамаск поглядає.
6 Голівка твоя на тобі, мов Кармел, і коси на голівці твоїй, мов пурпур; цар у захваті від твоїх кучерів.
7 Яка ж ти вродлива, яка зваблива, кохана моя, твоєю вродою.