1 О, якби ти був моїм братом, що смоктав перса моєї матері. Тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і не була б зневаженою.
2 Я повела б тебе, привела б тебе в оселю матері моєї, ти навчав би мене, а я напоїла б тебе пахучим вином, соком граната мого.
3 Ліва рука його була б у мене під головою, а права обнімала б мене.
4 Заклинаю вас, доні єрусалимські: не будіть і не турбуйте моє кохання, доки йому приємно.
5 Хто це сходить від пустелі, спираючись на її коханого? Під яблунею я розбудила тебе, там сповила тебе мати твоя, там вона принесла тебе, та, що породила тебе.
6 Поклади мене, мов печатку, на серце твоє, мов перстень на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання; люті, мов пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; воно має полум'я найпристрасніше.
7 Глибокі води не можуть загасити любови, і ріки не захлинуть її. Якби хтось віддав усю маєтність дому свого за любов, то його відкинули б з презирством.