21 І завів його у дім свій, і дав паші віслюкам його, а самі вони обмили ноги свої, і їли та пили.
22 Коли вони звеселили серця свої, аж ось, мешканці міста, сини Веліяла, оточили дім, стукали у двері і говорили старому, господареві дому: Виведи чоловіка, що зайшов у дім твій, ми спізнаємо його.
23 Господар дому вийшов до них і сказав їм: Ні, браття мої, не робіть лихого, коли чоловік цей зайшов у дім мій, не чиніть цього божевілля.
24 Є в мене донька на видані, а в нього наложниця, виведу їх, дивіться на них і робіть з ними, що вам до вподоби; а чоловікові цьому не чиніть такої мерзоти.
25 Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік зайшлий узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони спізнали її і глумилися над нею цілу ніч. І відпустили її при з'яві зорі.
26 І прийшла вона перед з'явою зорі, і впала біля дверей того чоловіка, у котрого був господар її, і лежала, аж доки розвиднилося.
27 А господар її підвівся вранці і прочинив двері дому та й вийшов, щоби йти своєю дорогою, – аж ось та жінка, його наложниця, лежить біля входу до оселі, а руки її на порозі.