1 І присягнулися ізраїльтяни в Міцпі, говорячи: Ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніяминовим заміж.
2 І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і зчинили грімке волання, і вельми плакали.
3 І сказали: Господе, Боже Ізраїлів! Для чого сталося це в Ізраїлі, що не стало тепер в Ізраїля одного коліна?
4 Другого дня підвівся народ уранці, і влаштували там жертовника, і піднесли приношення всеспалення і мирні приношення.
5 І сказали сини Ізраїля: Хто не приходив на зібрання перед Господом із усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття проголошено було про тих, котрі не прийшли перед Господа до Міцпи, і сказано було, що ті зроковані будуть на смерть.
6 І сумували сини Ізраїля за Веніямином, братом своїм і сказали: Нині відрубане одне плем'я від Ізраїля!
7 Як учинити нам з тими, котрі залишилися, стосовно жінок, бо ми присягалися Господом не давати їм дружин із дочок наших?
8 І сказали: Чи немає когось із колін Ізраїля, хто не приходив перед Господа до Міцпи? І виявилося, що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на зібрання.
9 І оглянули народ, і ось, не було там жодного з мешканців Явешу ґілеадського.
10 І послала туди громада дванадцять тисяч чоловіків, мужів хоробрих, і наказали їм, говорячи: Рушайте і повбивайте мешканців Явешу ґілеадського мечем, і жінок та дітей.
11 І ось що учиніте: Кожного чоловіка і кожну жінку яка спізнала чоловіка, винищіть.
12 І знайшли вони поміж мешканцями Явешу ґілеадського чотириста юнок, які не спізнали чоловіка, і привели їх до табору в Шіло, що на землі ханаанській.
13 І послала вся громада переговорити з синами Веніямина, що були в скелі Ріммон, та й оголосили їм мир.
14 Тоді повернулися сини Веніяминові, і дали їм дружин, котрих залишили живими з дівчат Явешу ґілеадського; але виявилося, що цього замало.
15 А народ печалився за Веніямином, що Господь учинив такий пролом у племенах Ізраїля.
16 І сказали старшини громади: Що нам учинити з тими, котрі залишилися, стосовно дружин, бо винищені жінки у Веніямина?
17 І сказали: Спадкова земля нехай залишається тим синам Веніямина, що залишилися, щоб не щезло коліно від Ізраїля.
18 Але ми не можемо дати їм дружин із дочок наших; бо сини Ізраїля присягалися, говорячи: Проклятий, хто дасть дружину Веніяминові.
19 І сказали: Ось, кожного року буває свято Господнє в Шіло, котре на північ від Бет-Елу і на схід від шляху, що йде від Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.
20 І наказали синам Веніямина і сказали: Рушайте і вчиніть засідку у виноградниках.
21 І стежте, коли вийдуть дівчата Шіло танцювати в хороводах, то ви вийдете з виноградників і схопите кожний собі дружину з дівчат Шіло, і повертайтеся на землю Веніяминову.
22 І коли прийдуть батьки їхні зі скаргою на нас, ми скажемо їм: Простіть нам за них; бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви завинили.
23 Сини Веніямина так і вчинили, і взяли дружин за числом своїм із тих, що танцювали, котрих вони викрали, і рушили, і повернулися до наділу свого, і відбудували міста, і почали жити в них.
24 О тій же порі розійшлися Ізраїльтяни звідти кожний до свого коліна і до роду свого, і пішли звідти кожний до свого наділу.