12 І послали коліна Ізраїлеві в кожне коліно Веніяминове сказати: Яку це гидоту вчинено у вас!
13 Видайте розбещених отих людей, котрі в Гів'ї; ми заб'ємо їх, і викорінемо зло в Ізраїлі. Але сини Веніяминові не хотіли дослухатися до голосу братів своїх, синів Ізраїля.
14 А зібралися сини Веніяминові до Гів'ї, аби піти війною супроти синів Ізраїля.
15 І було того дня синів Веніяминових, які зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меча; окрім того, із мешканців Гів'ї прийшло сімсот добірних мужів.
16 Із усього народу цього було сімсот чоловіків добірних, котрі були лівшами, і всі ці, кидаючи з пращі каміння на волос, не хибили.
17 А ізраїльтян, крім синів Веніяминових, було чотириста тисяч чоловіків, які оголюють меча; і всі вони були придатні для війни.
18 І підвелися, і пішли у дім Божий, і молилися до Бога, і сказали сини Ізраїля: Хто з нас передніше піде на війну з синами Веніяминовими? І сказав Господь: Юда піде попереду.