3 Сини Веніяминові почули, що сини Ізраїля прийшли до Міцпи. І сказали сини Ізраїля: Скажіть, як сталося таке лихо?
4 Левит, чоловік тієї замордованої жінки, відповідав і сказав: Я з наложницею моєю прийшов, щоб заночувати до Гів'ї Веніяминової.
5 І зворохобилися супроти мене мешканці Гів'ї, і оточили через мене дім уночі. Мали намір забити мене і наложницю мою замордували так, що вона померла.
6 Я взяв наложницю мою, розітнув її, і послав її (члени її) по всіх краях володіння Ізраїлевого: тому що вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.
7 Тому ви всі, сини Ізраїля, порадьтеся щодо цієї справи і вирішіть її чин.
8 І обурився увесь народ, як один чоловік, і сказав: Не підемо ніхто в шатро своє, і не зайдемо ніхто в оселю свою!
9 І вчинимо нині з Гів'ї отак: Підемо на неї за жеребом.