35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїльтянами, і поклали того дня Ізраїльтяни з синів Веніямина двадцять п'ять тисяч сто вояків, що оголили меч.
36 Коли сини Веніямина побачили, що вони зазнали поразки, тоді Ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніямина; бо сподівалися на засідку, котру вони поставили поблизу Гів'ї.
37 А засідка заквапилася і поспішила до Гів'ї, і стала до бою, і понищила все місто мечем.
38 Тим часом, ізраїльтяни мали із засідкою домовлене гасло до нападу – стовп диму понад містом.
39 Отож, коли Ізраїльтяни відступили з поля бою, і Веніямин почав перемагати, і вигубив близько тридцяти ізраїльтян, бо, казали вони, знову падають вони перед нами, як і в першому бою;
40 Тоді почав підноситися з міста дим стовпом. Веніямин озирнувся назад, і ось, дим від міста підноситься до неба.
41 Ізраїльтяни повернулися, а Веніямин здивувався; бо побачив, що наближається до нього лихо.