25 Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і військових старшин, і священика Евіятара; і ось, вони їдять і п'ють у нього, і вигукують: Хай живе цар Адонія!
26 А мене, служника твого, й священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, і Соломона, служника твого, не запросив.
27 Чи не сталося це з волі володаря мого, царя, і чому ти не відкрив служникові твоєму, хто сяде на троні володаря мого, царя, після нього?
28 І відповідав цар Давид і сказав: Покличте до мене Вірсавію. І зайшла вона, і стала перед царем.
29 І присягався цар, і сказав: Живий Бог, який визволяє душу мою від усілякої біди.
30 Як я присягався тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він посяде трон замість мене, так я вчиню це сьогодні.
31 І нахилилася Вірсавія лицем до землі, і вклонилася цареві, і сказала: Нехай живе володар мій, цар Давид, навіки!