1 Наблизився час помирати Давидові, і заповідав він синові своєму, Соломонові, говорячи:
2 Ось, я відходжу дорогою всієї землі, а ти будь несхитним і будь мужнім.
3 І пильнуй заповіта від Господа, Бога твого, ходячи шляхами Його і дотримуючись настанов Його, виконуючи заповіді Його, і приписи Його, і настанови Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб тобі бути розважливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди не ступиш.
4 Щоби Господь дотримався слова Свого, котре Він сказав про мене, говорячи: Якщо сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не буде переводу мужеві од тебе на троні Ізраїлевому.
5 А також ти відаєш, що вчинив мені Йоав, син Церуїн, як учинив він з двома старшинами війська ізраїльського, з Авнером, Неровим сином, та з Амасою, сином Єтеровим, як умертвив він їх, і пролив кров війни о мирній порі, закривавивши кров'ю війни свого пояса на стегнах своїх і взуття на ногах своїх.
6 Учини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно до шеолу.
7 А синам ґілеадянина Барзіллая вчини милість, щоб вони були між тими, хто насичується за твоїм столом; бо вони прийшли до мене, коли я втікав од Авесалома, брата твого.
8 Ось у тебе Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму; він лихословив мене тяжким лихослів'ям, коли я йшов до Маханаїму, але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнувся йому Господом, говорячи: Я не заб'ю тебе мечем.
9 Тож не залиши його без покари; тому що ти людина мудра, і відаєш, що вчинити з ним, аби сивину його закривавлену звести до шеолу.
10 І спочив Давид із батьками своїми, і похований у місті Давидовім.
11 А днів царювання Давидового над Ізраїлем було сорок літ: у Хевроні царював він сім літ і тридцять три роки царював у Єрусалимі.
12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцне.
13 І прийшов Адонія, син Хаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері. Вона сказала: Чи з миром твій прихід? І сказав він: З миром.
14 І сказав він: У мене є слово до тебе. Вона сказала: Говори.
15 І сказав він: Ти знаєш, що царство належало мені, і увесь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося моєму братові; бо це від Господа було йому.
16 А тепер я прошу одного, не відмов мені. Вона сказала йому: Говори!
17 І сказав він: Скажи цареві Соломонові, – бо він тобі не відмовить, – аби дав мені шунаммітку Авішаґ за дружину.
18 І сказала Вірсавія: Гаразд, я скажу про тебе цареві.
19 І зайшла Вірсавія до царя Соломона оповісти йому про Адонію. А цар підвівся перед нею, і вклонився їй, і сів на своєму троні. І поставив він трона й для матері царевої, і вона сіла праворуч нього.
20 І сказала: Я маю до тебе незначне прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: Проси, мамо моя; Я не відмовлю тобі.
21 І сказала вона: Віддай Авішаґ шунаммітку Адонії, братові твоєму, за дружину.
22 І відповідав цар Соломон, і сказав матері своїй: А навіщо ти просиш Авішаґ шунаммітку для Адонії? Проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Евіятар, і Йоав, син Церуїн, друг.
23 І присягнувся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай учинить мені Господь і ще більше вчинить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово.
24 А нині – живий Господь, що зміцнив мене і посадовив мене на троні Давида, батька мого, і що облаштував мені дім, як говорив Він, – сьогодні ж Адонія мусить померти.
25 І послав цар Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, котрий уразив його (Адонію), і він помер.
26 А священикові Евіятарові цар сказав: Йди до Анатоту на твоє поле; ти заслуговуєш на смерть, але о цій порі я не порішу тебе, бо ти носив Ковчега Володаря Господа перед Давидом, батьком моїм, і витерпів усе, що терпів мій батько.
27 І позбавив Соломон Евіятара священства Господнього, і справдилося слово Господнє, котре сказав він про дім Іліїв у Шіло.
28 Чутка про це дійшла до Йоава, оскільки Йоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, – то втік у скинію Господню, і вхопився за роги жертовника.
29 І доповіли цареві Соломонові, що Йоав сховався в скинію Господню, і що він біля жертовника. І послав Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, говорячи: Йди і поріши його!
30 І прийшов Беная до скинії Господньої, і сказав йому: Так сказав цар: Виходь. І сказав той: Ні, я хочу померти тут. Беная переказав те цареві, говорячи: Отак сказав Йоав і так відповідав мені.
31 Цар сказав йому: Вчини так, як він сказав, і поріши його, і поховай його, і зніми безневинну кров, пролиту Йоавом, з мене і з дому батька мого.
32 І нехай наверне Господь кров його на голову його за те, що він забив двох мужів без вини, і кращих від нього: уразив мечем, без дозволу батька мого Давида, Авнера, Нериного сина, старшину ізраїльського війська, та Амасу, сина Єтерового, старшину Юдиного війська.
33 Нехай обернеться кров їхня на голову Йоава і на голову нащадків його навіки, а Давидові і нащадкам його, і домові його, і тронові його, нехай буде мир навіки від Господа!
34 І пішов Беная, син Єгоядинів, і вразив Йоава, і умертвив його, і він був похований в домі своєму в пустелі.
35 І настановив цар Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, замість нього над військом; а Садока священика настановив цар замість Евіятара.
36 І послав цар і прикликав Шім'ї і сказав йому: Збудуй дім собі в Єрусалимі і мешкай тут, і нікуди не виходь звідси.
37 І знай, що того дня, котрого ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.
38 І сказав Шім'ї цареві: Гаразд, як наказав володар мій, цар, так і вчинить служник твій. І мешкав Шім'ї в Єрусалимі тривалий час.
39 Але за три роки сталося, що у Шім'ї двоє рабів повтікали до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доповіли Шім'ї, говорячи: Ось, раби твої в Ґаті!
40 І підвівся Шім'ї, і осідлав свого віслюка, і подався до Ахіша в Ґату, аби пошукати рабів своїх. І повернувся Шім'ї, і привів рабів своїх із Ґату.
41 І доповіли Соломонові, що Шім'ї ходив із Єрусалиму до Ґату і повернувся.
42 Пославши, прикликав цар Шім'ї, і сказав йому: Чи не присягався я Господом і чи не зголошував тобі, говорячи: Знай, що того дня, котрого ти вийдеш і підеш куди-небудь, то неодмінно помреш? І ти сказав мені: Гаразд.
43 Чому ти знехтував наказом, котрого я дав тобі перед Господом із присягою?
44 І сказав цар Шім'ї: Ти знаєш, і відає серце твоє все лихе, що ти вчинив батькові моєму Давидові; Нехай же оберне Господь зло твоє на голову твою.
45 А цар Соломон нехай буде благословенний, і трон Давидів нехай буде несхитним перед Господом навіки!