21 Коли Гадад зачув, що Давид спочив з батьками своїми і що старший над військом Йоав помер, то сказав фараонові: Відпусти мене, я піду в свій край.
22 І сказав йому фараон: Хіба ти маєш якусь нужду у мене, що хочеш повернутися у свій край? Він відповів: Ні! Але відпусти мене.
23 І висунув Бог супроти Соломона ще одного супротивника, Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого володаря.
24 І, зібравши біля себе людей, зробився старшиною ватаги, потому, як Давид розгромив Гадад'езера; і пішли вони на Дамаск, і осіли там, і володарювали в Дамаску.
25 І був він супротивником Ізраїля у всі дні Соломона. Окрім зла, котрого заподіяв Гадад, він завжди шкодив Ізраїлю, і став царем Сирії.
26 І Єровоам, син Неватів, єфремлянин, з Цереди, а ім'я його матері – Церуа, жінки вдови, що був служником Соломоновим, підніс руку на царя.
27 І ось обставини, за якими він підніс руку на царя: Соломон будував Мілло, і ремонтував пролом у місті Давида, свого батька.