1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле, аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.
5 У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія. Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
6 Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
7 Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
10 Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.
11 І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.
12 Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
13 Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.
14 Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.
15 Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.
16 І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.
17 Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
18 І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
19 У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
20 Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
21 Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
22 А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
23 Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
24 Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
25 Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
28 Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
29 Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
30 І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
31 Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
32 Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
33 Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
34 Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
35 Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
36 І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
37 Немає нічого неможливого для Бога”».
38 Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
39 Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.
40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.
42 Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.
43 Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?
44 Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
45 Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
46 І мовила Марія:
47 «Душа моя Господа звеличує,і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
48 бо зглянувся Він на смиренну свою рабу,і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
49 бо Всесильний зробив для мене велике.Ім’я Його — святе.
50 Із роду в рід дарує Він милість тим,хто шанує Його.
51 Він явив могутність руки Своєї,усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
52 Правителів могутніх Він скинув з їх престолів,й людей смиренних натомість Він возніс.
53 Людей голодних Він обдарував добром,і геть прогнав ні з чим людей багатих.
54 Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму,згадавши Свою милість,
55 як обіцяв Він нашим предкам:Авраамові й його нащадкам назавжди».
56 Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
57 Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
58 Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
59 І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
60 Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
61 Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
62 Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
63 Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
64 Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
65 І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
66 Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
67 А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
68 «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю,бо прийшов Він, щоб допомогтинародові Своєму і дати йому волю.
69 І Він прислав нам могутнього Спасителяз дому слуги Свого Давида,
70 як і обіцяв устами святих пророків,які жили в давнину.
71 Він обіцяв порятувати нас від ворогів нашихі від влади всіх, хто нас ненавидить,
72 аби виявити милість нашим предкамі пам’ять про Свій святий Заповіт,
73 про клятву, яку Він приніс нашомупредкові Аврааму:
74 визволити нас з-під влади ворогів нашихі дозволити нам служити Йому без страху,
75 а лише зі святістю й праведністю перед Ниму всі дні життя нашого.
76 Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”,оскільки прийдеш перед Господом,аби приготувати шлях Йому
77 і сказати людям Його,що вони будуть спасеннічерез відпущення гріхів їхніх.
78 Через велике милосердя нашого Богановий день засяє на нас з висоти,
79 щоб освітити тих,хто живе під чорною тінню смерті,і щоб направити стопи наші на шлях миру».
80 Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.