1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле, аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.
5 У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія. Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
6 Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
7 Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
10 Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.
11 І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.