20 І підвівшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував.
21 Син промовив до нього: „Батьку, я грішний перед Небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином”.
22 Але батько наказав слугам: „Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги.
23 І приведіть вгодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід — ми будемо святкувати!
24 Бо цей мій син, який помер, а тепер повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” І вони почали святкувати.
25 Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці.
26 Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає.