29-32 «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром,як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння,Яке Ти приготував перед усіма народами.Він — Світло для прозріння поганамі на славу Твоєму народу ізраїльському».
33 Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.
34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».
36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.
38 Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.
39 Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.
40 А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.